"Тірпіц" - німецький лінкор, кіль якого був закладений у 1936 році і спущений на воду у квітні 1939 року. У лютому 1941 року лінкор вступив на службу до ВМС Німеччини (нім. Kriegsmarine). Корабель мав довжину 254 метри, ширину 36 метрів та повну водотоннажність 53 500 тонн. Максимальна швидкість «Тирпіця» складала близько 30–31 вузлів. Основне озброєння становили 8380-мм гармат у чотирьох спарених вежах, допоміжне озброєння включало: 12150-мм гармат або 16105-мм гармат. "Тірпіц" був другим кораблем класу "Бісмарк". Йому було наказано замінити у строю старий лінкор «Шлезвіг-Гольштейн», який повністю застарів у 1930-х роках — той самий, чиї залпи на Вестерплатті розпочали Другу світову війну в Європі. На момент спуску на воду Тірпіц був найбільшим німецьким кораблем. Він мав хорошу броню, а його основне чи допоміжне озброєння нічим не поступалося аналогам на британських кораблях. Незабаром після вступу в дію — у червні та липні 1941 року — він забезпечував діяльність німецьких військ у рамках операції «Барбаросса», але серйозніших дій проти радянського флоту в цей час не велося. Після цих дій «Тірпіц» було перекинуто на базу в Тронхеймі, Норвегія, на рубежі 1941 і 1942 років, звідки він почав діяти проти конвоїв союзників, які йшли ленд-лізом до Мурманська через Північну Атлантику та Норвезьке море. У липні 1942 року лише вихід з порту лінкора «Тірпіц» призвів до розсіювання конвою PQ-17, який потім був знищений німецькою авіацією та підводними човнами. Безперечно, присутність «Тирпіца» у північних водах була великою неприємністю для Королівського флоту, і в ньому брало участь 5-7 британських лінкорів! Невипадково німецький корабель отримав прізвисько «Самотній володар Півночі». Відповідно, в 1943-1944 роках англійці вдалися до кількох дій з мініатюрними підводними човнами, що призвело до пошкодження корабля. Проте «Тірпіц» не було потоплено до 12 листопада 1944 року внаслідок нальоту важких бомбардувальників на кшталт «Ланкастер».
клей та фарба в набір не входить
